Є в мене улюблений м’ясний ресторан…

Є в мене улюблений м’ясний ресторан.

Ми з Альоною вподобали там стейки. Не можу сказати, що вони там найсмачніші, але достатньо смачні і ще й зовсім недорогі. І от недавно там помінявся повар, бо приходила якось перевірка в цей ресторан, і з’ясували, що попередні повари регулярно таскали інгредієнти з кухні. А в самого останнього виявили, навіть, два погреби із цибулею. Це він за останній рік стільки до м’яса не доклав.

Ну от і прийшов новий повар. Він, правда, до того поваром не працював, але грав на гітарі в барі, і стейки, звісно, готувати не надто вмів. Ну як не вмів: на дачі шашлики смажив, то в принципі трохи схоже. Але пообіцяв, що навчиться і будуть стейки ще кращі. Навіть сказав, що це добре, що в нього немає досвіду в стейко-смаженні, бо це ж старі професіонали знають досконально як приготувати так, щоб ще й можна було половину цибулі в свій кошик під столом скинути. А цей новий всіх цих схем не знає, і отже цибулю красти і не буде. І стейки мають тепер бути більш соковиті.

І отже, замовив я свій стейк і чекаю. Дивлюсь по сторонах як люди сприймають нові кулінарні результати. В принципі не можна сказати, щоб всі були прям в захваті (українці взагалі нечасто бувають задоволені), але цілком пристойні блюда на сусідніх столах. І ось приносять стейка й мені. Ну що сказати: добротний такий кусок м’яса, весь в цибулі, поруч половина помідора підсмаженого на грилі. Не пожалкували інгредієнтів, правда. Але от посмажено все ну якось не дуже. Всередині м’ясо зовсім сире, а скоринка вже й підгоріла. Ну прям вже чорна як ніч.

Ну я офіціанту звісно й кажу, що так і так, стейк вийшов щось не дуже вдалий. В попереднього повара, хоч цибулі й було менше, але ж стейк був як стейк – соковитий і запечений як слід. Смачний був. А офіціант відповідає: ну ви ж розумієте, новенький ще вчиться, йому підтримка потрібна. І трохи часу, щоб навчився гарно готувати.

І от знаєте, я так цей ресторан люблю (з малечку тут, мене ще батьки сюди водили), то й думаю собі: ну дійсно ж, людина старається і через певний час все в неї вийде смачно і краще ніж в будь-кого з попередників. Тож я подякував офіціанту за відповідь і сказав, що нічого страшного. Все буде гаразд через деякий час.

Аж ось із сусіднього столика нахиляється до мене чолов’яга і каже “ти чєво к новому повару прістал? он стараєтся, ти што нє відіш? дай єму время і он всьо сдєлаєт правільно. а нє нравітся – іді сам сделай лучшє, крітіковать всє умєют”, а сусід його ще й додає “ви там совсєм уже абарзєлі любітєлі стєйков, ми всю жізнь щщі хлєбалі с капустой, а ви тут мясом пєрєбіраєтє, память дєдов не чтітє”.

І якось так мені стало сумно від того. Виходить, що і за стейк я заплатив, але отримав щось недо-пере-печене, і ще й повинен сам піти і приготувати собі їжу.

І ось сидів я й думав. Думав-думав, та й надумав подзвонити в інший ресторан. Може там є вільні місця. Пам’ятаю ми туди якось з Альоною заходили і нам сподобалось. Дорожче звісно, але й смачніше. Та й персонал більш привітний.

І от дзвоню я, а там кажуть – так, є вільні столики, хочете – зараз зарезервуємо для вас з дружиною один. І ще й таксі вам викличемо, щоб перевезти вас. Правда вже після карантину.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s